Інтернет дуже великий та комплексний. Але на базовому рівні це лише зв'язок між різними комп'ютерами (не тільки персональними). Цей зв'язок являє собою мережеві протоколи передачі даних - набір правил, що визначає порядок та особливості передачі інформації для конкретних випадків.
IP – Internet Protocol
Протокол передачі, який першим поєднав окремі комп'ютери в єдину мережу. Найпримітивніший у цьому списку. Він ненадійний, т. е. не підтверджує доставку пакетів одержувачу і контролює цілісність даних. За протоколом IP передача даних здійснюється без встановлення з'єднання.
Основне завдання цього протоколу - маршрутизація датаграм, тобто визначення шляху проходження даних по вузлах мережі.
The main task of this protocol is the routing of datagrams, i.e., determining the path of data along the network nodes.
TCP/IP – Transmission Control Protocol/Internet Protocol
Це стек протоколів TCP та IP. Перший забезпечує та контролює надійну передачу даних та стежить за її цілісністю. Другий відповідає за маршрутизацію для відправлення даних. Протокол TCP часто використовується комплекснішими протоколами.
UDP – User Datagram Protocol
Протокол забезпечує передачу даних без попереднього створення з'єднання між ними. Цей протокол є ненадійним. У ньому пакети можуть не тільки не дійти, а й прийти не по порядку або зовсім продублюватись. Основна перевага протоколу UDP полягає в швидкості доставки даних. Саме тому чутливі до мережних затримок програми часто використовують цей тип передачі.
FTP – File Transfer Protocol
Протокол передачі файлів. Його використали ще 1971 року — задовго до появи протоколу ІР. На даний момент цим протоколом користуються при віддаленому доступі до хостингів. FTP є надійним протоколом, тому гарантує надсилання даних.
Цей протокол працює за принципом клієнт-серверної архітектури. Користувач проходить аутентифікацію (хоча в окремих випадках може підключатися анонімно) та отримує доступ до файлової системи сервера.
DNS
Це не лише система доменних імен (Domain Name System), а й протокол, без якого ця система не змогла б працювати. Він дозволяє клієнтським комп'ютерам вимагати у DNS-сервера IP-адресу будь-якого сайту, а також допомагає обмінюватися базами даних між серверами DNS. У цьому протоколі також використовуються TCP і UDP.
HTTP – HyperText Transfer Protocol
Спочатку протокол передачі HTML-документів. Зараз він використовується для передачі довільних даних в інтернеті. Він є протоколом клієнт-серверної взаємодії без збереження проміжного стану. У ролі клієнта найчастіше виступає веб-браузер, хоча можливо і, наприклад, пошуковий робот. Для обміну інформацією протокол HTTP у більшості випадків використовує TCP/IP.
HTTP має розширення HTTPS, яке підтримує шифрування. Дані у ньому передаються поверх криптографічного протоколу TLS.
NTP – Network Time Protocol
Не всі протоколи передачі необхідні обміну класичного виду інформацією. NTP — протокол для синхронізації локального годинника пристрою з часом у мережі. Він використовує алгоритм Марзулло. Завдяки ньому протокол вибирає точніше джерело часу. NTP працює поверх UDP, тому йому вдається досягати великої швидкості передачі даних. Протокол досить стійкий до змін затримок у мережі.
SSH – Secure Shell
Протокол для дистанційного керування операційною системою з використанням TCP. У SSH шифрується весь трафік, причому з можливістю вибору алгоритму шифрування. В основному це потрібно для передачі паролів та іншої важливої інформації. SSH часто застосовується під час роботи з хостингами, коли клієнт може віддалено підключитися до сервера і працювати звідти.
